ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА Політична свідомість 12.2.Політична культура 12.3.Особливості політичної культури сучасної України Політична свідомість Політична свідомість і політична культура як важливі поняття політологічної науки характеризують суб’єктивні аспекти політики. Вони містять у собі чуттєві й теоретичні, ціннісні й нормативні, раціональні й підсвідомі уявлення громадян. Вказані поняття допомагають усвідомити й наповнити життям усебічні зв’язки людей з інститутами влади й між собою з приводу участі у справах управління суспільством і державою. В умовах утвердження в Україні демократії політична свідомість і політична культура повинні поступово вийти за межі звичайної сукупності офіційних норм і прикладів лояльного ставлення до влади, властивих тоталітаризмові. Домогтися цього неможливо без розуміння особливостей функціонування зазначених соціально-політичних феноменів людського буття. Згідно з визначенням, наведеним у політологічному словнику, політична свідомість – це опосередковані відображення політичного життя суспільства, суттю яких є проблема влади, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб’єктів; сукупність поглядів, оцінок, установок, які, відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної самостійності. Політична свідомість тісно пов’язана з розвитком продуктивних сил, з особливостями політичної системи суспільства та суспільно-політичними відносинами, що існують у цій системі, станом освіти, культури. Сутність та зміст політичної свідомості відображено на схемах 12.1.−12.2. Як важлива характеристика політичного життя суспільства політична свідомість має певні особливості, умови виникнення та шляхи формування. Передумовою формування такої свідомості є те, що людина починає усвідомлювати свою групову належність, групову ідентичність і водночас те, що вона неспроможна реалізувати власні групові інтереси без вступу в певні відносини з політичною владою. Політична свідомість притаманна конкретній людині вже тоді, коли вона усвідомлює свій громадянський статус, громадянську позицію, а разом з ними і реальну потребу, а то й необхідність впливати на владу. Основні стадії політичної свідомості показано на схемі 12.3. Разом з тим якими би шляхами не відбувалося формування політичної свідомості, ні один із цих шляхів не гарантує того, що в людини складуться суто політичні погляди. Навіть виступаючи активним суб’єктом політичних відносин, індивід може спиратися не на політичну, а на так звану потестарну або протополітичну свідомість. Засадами потестарної свідомості можна визначити соціальну залежність та інтелектуальну нерозвиненість, відсутність особистої гідності, спрощені уявлення про сутність політичних процесів, нездатність оцінити значення особистих прав і свобод. Особи з потестарною свідомістю є найкращим ґрунтом для утвердження недемократичних політичних режимів. Найголовнішими ознаками потестарної свідомості є: ірраціональні принципи політичної поведінки; постійне звертання до суто емоційного сприйняття політичного життя; ставлення до своїх політичних прав як до обов’язку перед суспільством; нетерпимість до урізноманітнення політичного життя; відсутність солідарності; нездатність до політичної організації. Тому для формування політичної свідомості вкрай необхідні аналітико-критичне ставлення до навколишнього середовища, дійсності та осмислення їх, наявність у людини конкретних норм, цінностей, ідеалів, чітке усвідомлення власної мети та мети політичної сили, до якої людина належить. Важливу роль у цьому процесі мають відігравати владні структури, які повинні аналізувати стан політичної свідомості суспільства та формувати таку свідомість, яка би підтримувала соціально-політичну рівновагу та сприяла соціальному прогресові. Політична свідомість виконує ряд функцій, які описано на схемі 12.4. Ступінь і спосіб реалізації політичною свідомістю вказаних функцій залежить від багатьох факторів, зокрема від того, в яких суспільних умовах вони реалізую...